top of page

ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО

Франко Іван Якович (27 серпня 1856 р. – 28 травня 1916 р.) – славетний вітчизняний письменник, публіцист, громадський діяч.

Родом І. Франко із с. Нагуєвичі на Східній Галичині. Там він у 1862 р. пішов на навчання до звичайної школи, а у 1864 р. – до школи при монастирі. Хлопець достатньо рано залишився сиротою, тож одночасно із навчанням був вимушений заробляти собі на власні потреби та життя в цілому. Після зарахування його студентом до Львівського університету, активно брав участь у москвофільському товаристві. Через свої політичні погляди та публічні висловлювання тричі піддавався арешту, і, врешті-решт, був відрахований з навчального закладу. У 90-ті роки зацікавився політичним життям країни: очолив Русько-Українську радикальну партію, а пізніше – став співзасновником Національно-демокартичної партії. Внаслідок хвороби і ускладнення стану здоров’я, серце літератора зупинилося на 60-му році життя у Львові, де він був похований.

Праці І. Франка зробили вагомий внесок не тільки в літературну спадщину держави, а й в інші науки, зокрема, в розвиток психології, етнографії, економіки, філософії тощо. Творчий доробок митця охоплює як поезію (вірші «Каменярі», «Земле моя», поеми «Мойсей», «Панські жарти» та ін.), так і прозові оповідання (оповідання «Грицева шкільна наука», соціальний роман «Борислав сміється», драма «Украдене щастя» тощо).

bottom of page